Ухвалено рішенням Комітету
з питань прав людини, національних меншин
і міжнаціональних відносин
Протокол № 46 від 12.01.2011 р.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
комітетських слухань на тему: “Практика застосування Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”
Учасники та учасниці комітетських слухань, що відбулися 10 листопада 2010 року, обговорили стан виконання Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, його практичне застосування та ефективність впровадження положень закону органами влади, дотримання вимог закону, досягнення та проблеми у сфері ґендерної рівності.
Учасниками та учасницями слухань було відзначено, що після прийняття закону на його виконання було розроблено і прийнято низку нормативно-правових актів. Зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України “Про проведення ґендерно-правової експертизи”, “Про підготовку і проведення року ґендерної рівності”, “Про консультативно-дорадчий орган з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми”. Були ухвалені і впроваджені три державні програми: Державна програма з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року; Державна програма підтримки сім’ї на період до 2010 року та Державна програма протидії торгівлі людьми на період до 2010 року. У низці міністерств та відомств, а саме, у Міністерстві праці та соціальної політики України, Міністерстві внутрішніх справ України, Міністерстві освіти та науки України, Міністерстві юстиції України, Міністерстві економіки України, Міністерстві охорони здоров’я України, Міністерстві культури і туризму України, Державному комітеті телебачення і радіомовлення України та Державному комітеті статистики України були створені робочі групи з впровадження ґендерних підходів.
Практика засвідчила потребу у координаційному органі, який би виконував місію налагодження міжгалузевої співпраці щодо проведення державної політики з питань ґендерної рівності. З огляду на це, у 2007 році було утворено Міжвідомчу раду з питань сім'ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми як постійно діючий консультативно-дорадчий орган при Кабінеті Міністрів України. Щоб існування цього координаційного органу не залежало від окремих посадовців, учасники слухань запропонували доповнити закон “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” окремою статтею, яка б регламентувала його діяльність.
З 2007 року розпочався процес здійснення ґендерно-правової експертизи. За цей період Міністерство юстиції України провело ґендерно-правову експертизу низки чинних законів та кодексів. Зокрема, закону “Про відпустки”, “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, “Про зайнятість населення”, "Про імміграцію”, “Про вибори народних депутатів України”, “Про статус народного депутата України”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, Сімейного кодексу, тощо.
За результатами зазначеної експертизи було виявлено, що існуючі нормативно-правові акти не є досконалими і містять загрози виникнення дискримінаційних ситуацій. Отже, є потреба у врахуванні висновків ґендерно-правової експертизи при вдосконаленні чинного законодавства та в процесі розробки і прийняття нових актів законодавства.
З огляду на зазначене, учасники та учасниці слухань підкреслили важливість застосування Верховною Радою України в процесі підготовки та ухвалення законів принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Учасники та учасниці комітетських слухань констатували, що п’ятирічний досвід впровадження закону та реалізація заходів відповідних державних програм в цілому позитивно позначились на впровадженні ґендерної рівності та, разом з тим, ще не призвели до бажаних результатів.
Залишається дуже низьким рівень представництва жінок у парламенті. Кількість жінок у парламенті, як і до ухвалення закону, не перевищує 8 відсотків. Тобто, українські жінки практично відсторонені від прийняття рішень на найвищому політичному рівні. В контексті цього учасники та учасниці слухань наголосили, що одним із ключових зауважень Комітету ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, які він висловив за підсумками розгляду шостої та сьомої об`єднаних доповідей України, була рекомендація прискорити ухвалення законодавчих ініціатив для забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі і в складі парламенту. Ця рекомендація залишається не виконаною Україною і вкрай актуальною.
Відсутні жінки і у складі Кабінету Міністрів України та серед голів обласних державних адміністрацій. Незначна кількість жінок працює на посадах заступників керівників центральних органів виконавчої влади.
В цілому жінки переважають у складі державних службовців. Проте, лише 13,3 відсотків жінок обіймають посади в першій посадовій категорії керівників, які беруть участь в ухваленні рішень.
Така ситуація потребує внесення змін до законодавства та впровадження тимчасових спеціальних заходів, які б призвели до збалансованого рівня участі жінок у представницьких органах влади та на вищих щаблях державного управління.
Учасники та учасниці слухань звертали увагу на існування дискримінації у сфері праці, високий рівень насильства щодо жінок, культивування у засобах масової інформації та рекламних кампаніях ґендерних стереотипів і дискримінаційного образу жінок, збільшення випадків використання відверто сексистської реклами. недосконалий механізм реагування на скарги та випадки дискримінації.
Учасники та учасниці слухань також констатували, що національний механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків не має достатніх повноважень, не забезпечений адекватними кадровими та фінансовими ресурсами, щоб виконувати свої повноваження щодо реалізації принципів гендерної рівності в ефективний спосіб та підтримувати просування жінок.
Учасники та учасниці слухань наголошували на необхідності внесення комплексних змін до Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» з тим, щоб він з рамкового перетворився на базовий. Зокрема, розширити понятійний апарат, дати визначення сексизму, ґендерного насильства, привести у відповідність до Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок визначення дискримінації, чітко охопивши непряму дискримінацію. Доповнити закон розділами щодо реалізації ґендерної політики в сільській місцевості, забезпечення ґендерної рівності у ЗМІ та рекламі, протидії ґендерному насильству, а також окремою статтею, яка б регламентувала діяльність консультативно-дорадчого органу з питань ґендерної рівності, утвореного при Кабінеті Міністрів України. І, врешті, внести зміни до закону щодо забезпечення паритетного представництва у представницьких органах влади.
З огляду на зазначене учасники та учасниці комітетських слухань на тему: “Практика застосування Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” р е к о м е н д у ю т ь:
1. Верховній Раді України
· ухвалити законодавчі акти для забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі та паритетного представництва жінок і чоловіків у складі парламенту;
· з метою надання системного характеру процесу впровадження ґендерної політики у законодавчу діяльність, створити в Апараті Верховної Ради України постійно діючу робочу групу з представників секретаріатів комітетів, Головного науково-експертного та Головного юридичного управлінь, Головного організаційного управління, Управління кадрів, профспілки, яка б напрацьовувала відповідні пропозиції для керівництва Парламенту, комітетів та депутатських фракцій;
2.Кабінету Міністрів України:
· затвердити Державну програму щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2015 року та передбачити її належне фінансування;
· дати доручення Міністерству юстиції України:
- розробити проект закону про внесення змін до Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” (нову редакцію) з урахуванням пропозицій учасників слухань;
- підготувати зміни та доповнення до Кодексу законів про працю України, Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, які б передбачали підвищення дієвості національних механізмів захисту від дискримінації та протидії сексуальним домаганням;
· запровадити щорічне відзначення 15 жовтня Всесвітнього дня сільських жінок.